# Під час ракетної атаки РФ на Київ загинула студентка Києво-Могилянської академії

Російська армія знову вдарила по мирному населенню України. Під час ракетного обстрілу Києва загинула студентка та інструкторка Військового вишколу Києво-Могилянської академії імені Петра Конашевича-Сагайдачного Віталіна Яровенко. Дівчина до останнього залишалася вірною своєму обов'язку — вона рятувала поранених, коли прилетів повторний удар.

## Героїня, яка обрала служіння

Віталіна Яровенко була не просто студенткою одного з найпрестижніших університетів України. Вона свідомо обрала шлях служіння країні та стала інструкторкою Військового вишколу Києво-Могилянської академії імені Петра Конашевича-Сагайдачного — підрозділу, що готує студентів до захисту Батьківщини та прищеплює культуру військової відповідальності серед молоді.

Під час чергової ракетної атаки Росії на Київ Віталіна опинилася в епіцентрі трагедії. Коли після першого удару з'явилися поранені, дівчина не відступила і не сховалася в укритті — вона кинулася надавати допомогу постраждалим. Саме в цей момент ворог завдав повторного ракетного удару по тому ж місцю. Віталіна загинула, рятуючи інших.

## Подвійний удар — улюблена тактика терору

Повторні удари по місцях, де вже зібралися рятувальники, медики та небайдужі люди — це не випадковість. Це свідома тактика російської армії, спрямована на максимальне знищення людей і залякування суспільства. Подібні подвійні удари фіксувалися по всій Україні — в Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та інших містах. Вони забирають не лише тих, хто опинився поруч із першим вибухом, а й тих, хто прийшов на допомогу.

Смерть Віталіни — черговий злочин Росії проти цивільного населення та молоді України. Дівчина, яка навчалася, розвивалася і допомагала іншим набути військових знань, стала жертвою держави, що системно знищує українське майбутнє.

## Пам'ять, яка зобов'язує

Загибель Віталіни Яровенко — це біль для всієї університетської спільноти, для її родини, друзів і для кожного українця. Вона обрала допомагати іншим навіть перед лицем смертельної небезпеки, і це говорить про неї більше, ніж будь-які слова.

Таких людей Україна втрачає щодня. І саме тому ця війна не може закінчитися капітуляцією — лише перемогою. Пам'ять про Віталіну та тисячі інших загиблих українців є моральним зобов'язанням перед тими, хто вже ніколи не побачить вільної країни, за яку вони боролися і яку захищали до кінця.