# Турецький постачальник ООН купує крадене зерно з Маріуполя від російських виробників зброї
Російська компанія "Ніка", власники якої контролюють завод з виробництва безпілотників, протягом 2023-2024 років експортувала до Туреччини понад 54 тисячі тонн пшениці з окупованого Маріуполя. Крадене зерно потрапляло до турецької компанії Gün Et, яка є офіційним постачальником Всесвітньої продовольчої програми ООН.
За даними розслідування, російська компанія ТОВ "Ніка" систематично вивозила українське зерно з порту окупованого Маріуполя. Власники компанії одночасно контролюють завод "Іжмаш-Беспілотні системи", який спеціалізується на виробництві військових дронів для російської армії. Таким чином, прибуток від торгівлі краденим українським зерном прямо фінансує російський військово-промисловий комплекс.
Основним покупцем стала турецька компанія Gün Et Entegre Tesis, яка придбала щонайменше 54 340 тонн пшениці загальною вартістю понад 13 мільйонів доларів. Ця турецька фірма має офіційний статус постачальника Всесвітньої продовольчої програми ООН і регулярно поставляє продукцію для гуманітарних місій в різні країни світу.
Розслідувачі встановили, що поставки здійснювалися через складну схему з використанням посередницьких компаній. Зерно перевозилося судами під прапорами різних країн, що ускладнювало відстеження його походження. Документи показують, що частина краденої пшениці потім розподілялася через гуманітарні програми ООН.
Експерти наголошують, що така діяльність становить грубе порушення міжнародного права та санкційних режимів. Крадіжка та незаконний експорт українського зерна не лише завдають прямих економічних збитків Україні, але й створюють джерело фінансування для російської військової машини.
Міжнародні організації закликають посилити контроль над походженням сільськогосподарської продукції з регіону та впровадити більш жорсткі механізми перевірки постачальників. ООН заявила про початок внутрішнього розслідування щодо своїх постачальників та готовність припинити співпрацю з компаніями, причетними до торгівлі краденою продукцією.
Цей випадок демонструє, як російські військові виробники використовують крадене українське зерно для фінансування власної діяльності, перетворюючи міжнародну гуманітарну систему на інструмент підтримки агресії.