# Україна ризикує опинитися перед готовими рішеннями Трампа, Сі та Путіна — політолог
Імовірна тристороння зустріч лідерів США, Китаю та Росії може кардинально вплинути на подальший перебіг війни в Україні. Експерти застерігають: якщо Київ не забезпечить собі місце за переговорним столом, доля країни може бути вирішена без її участі.
Політичні аналітики дедалі частіше звертають увагу на загрозливу тенденцію — великі держави можуть розпочати формування нової архітектури безпеки в Європі, залишивши Україну осторонь цього процесу. Особливу занепокоєність викликає можливість прямих контактів між адміністрацією Дональда Трампа, китайським керівництвом на чолі із Сі Цзіньпіном та Кремлем. У разі якщо така зустріч відбудеться, Україна ризикує опинитися перед уже готовими рішеннями щодо власного майбутнього.
На думку політологів, подібний сценарій не є фантастичним. Трамп неодноразово демонстрував прагнення до швидкого врегулювання конфлікту, нехтуючи деталями, які є принциповими для Києва, — зокрема питаннями територіальної цілісності та гарантій безпеки. Водночас Пекін, попри офіційний нейтралітет, фактично підтримує Москву економічно і може виступити посередником у переговорах, просуваючи власні геополітичні інтереси.
Щоб не допустити ухвалення доленосних рішень без своєї участі, Україна має діяти на кількох напрямках одночасно. По-перше, зберігати постійний і щільний дипломатичний контакт із Вашингтоном, формуючи порядок денний переговорів ще до того, як він буде визначений іншими сторонами. По-друге, активно залучати європейських союзників — Велику Британію, Францію, Німеччину та інші країни ЄС — як противагу можливому тиску з боку великих держав. По-третє, наполегливо відстоювати принцип «нічого про Україну без України», який має стати незмінною основою будь-яких мирних ініціатив.
Експерти також наголошують: Київ має чітко артикулювати свої червоні лінії й не допускати їхнього розмивання в ході дипломатичних торгів. Будь-яке врегулювання, яке закріплює окупацію українських територій або позбавляє країну реальних безпекових гарантій, означатиме не мир, а лише відтермінування наступного конфлікту.
Ситуація, що складається, вимагає від української дипломатії максимальної активності та стратегічної гнучкості. Час працює проти пасивності: поки Київ зволікає, інші гравці вже формують правила гри. Україна мусить бути не спостерігачем, а повноправним учасником будь-яких переговорів щодо власного майбутнього — інакше це майбутнє буде визначене без неї.
