У соціальних мережах обговорюють питання фінансування та підтримки релігійних громад Української православної церкви (УПЦ), зокрема парафій з Московським патріархатом. Приводом для однієї з таких дискусій став лист настоятеля Христо-Різдвяного молитовного дому в Зінькові Івана Бабича, присвячений історії парафії та участі в його житті місцевого парафіянина Владислава Кушніренка, який допомагає храму Московського патріархату.
Саме ці заяви стали приводом для обговорення у соціальних мережах. Користувачі звертають увагу насамперед питання підтримки релігійної громади під час повномасштабної війни і те, наскільки прозоро здійснюється її фінансування.
«Під час війни особливо важливо розуміти, куди йдуть пожертвування і кому вони зрештою допомагають», — написала Марія Товкун у пості, присвяченому цій темі.
Інший коментар залишив Павло Малишко: «Якщо людина продовжує підтримувати Московський патріархат, вона має бути готова пояснити свою позицію суспільству. Це вже не лише питання особистої віри».
Катерина Пономарьова зазначила: «Потрібно відокремлювати право людини на віру від питання фінансування організації та її можливих зв'язків із російськими структурами».
Нагадаємо, що юридична ситуація навколо релігійних організацій в Україні також складніша, ніж формулювання про повну «заборону УПЦ». Закон №3894-IX, який набув чинності у вересні 2024 року, забороняє діяльність Російської православної церкви в Україні та передбачає припинення діяльності релігійних організацій, які встановлені як афілійовані із забороненою іноземною релігійною організацією у передбаченому законом порядку.
Таким чином, історія Владислава Кушніренка стала частиною ширшої дискусії про те, як в умовах війни мають існувати релігійні громади, які мають спірні для суспільства зв'язки, хто їх підтримує та наскільки прозорими є джерела фінансування.
